Науково-дослідні та реферативні роботи

Деякі аспекти організації науково-дослідної діяльності учнів

В сучасних умовах одним з актуальних завдань школи являється пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань. [1]

У багатьох наукових публікаціях провідних вчених найголовнішою метою освіти являється не стільки вивчення засад класичних фундаментальних наук (математики, фізики, хімії тощо), скільки загальний інтелектуальний розвиток особистості (І.Бех, М.Євтух, І.Зязюн, П.М’ясоїд, Н.Ничкало, З.Слєпкань, О.Тягло та інші). Сучасні вчені актуалізують необхідність формування в учнів таких якостей мислення, що необхідні для повноцінного функціонування людини в сучасному суспільстві. Тому в навчально-виховному процесі вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій, за допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості учня, як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання. Тобто при формуванні особистості учня та його життєво важливих компетентностей особливу увагу потрібно приділяти впровадженню інтерактивного підходу в педагогічну освіту. Це слід розуміти як розширення життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей, нахилів кожного учня. Останнє може бути реалізоване через залучення школярів до експериментальної та науково-дослідницької діяльності.

В організації навчально-дослідницької роботи учнів можна умовно виділити два напрямки: по-перше, це навчально-дослідницька діяльність учнів на уроках, основними організаційними формами якої є проблемні уроки, навчальні семінари, практичні і лабораторні заняття; по-друге, це позаурочна дослідницька діяльність учнів, основними організаційними формами якої є реферативна робота, проектна робота, курсові роботи, наукові праці в рамках всеукраїнських конкурсів, ігри і змагання (математичний бій, інтелектуальний марафон та інші), наукові конференції.

Оскільки, найважливішою умовою розвитку творчих здібностей учнів є усунення домінуючої ролі педагога, то вчителю необхідно навчитися бути консультантом. Безумовно, організація дослідницької роботи учнів висуває особливі вимоги до педагога, серед яких можна виділити: позитивне ставлення до дитини; прояв поваги до особистості і підтримка почуття власної гідності в кожному; визнання права особистості бути несхожою на інших; надання права на свободу вибору; оцінка не особистості дитини, а його діяльності, вчинків; облік індивідуально-психологічних особливостей кожного учня. [3]

Потрібно зауважимо, що, якщо в науковому дослідженні головною метою є одержання об’єктивно нового результату, то метою навчальної дослідницької діяльності виступає скоріше набуття навичок дослідження як універсального способу освоєння дійсності, розвиток здатності до дослідницького типу мислення, активізація особистісної позиції на основі придбання нових знань. [3] Під новими знаннями тут розуміється самостійно одержувані знання, що є новими і особистісно значимими для конкретного учня. Цінність навчальної дослідницької діяльності в тому, що вона пов’язана з розв’язанням творчої, дослідницької задачі із заздалегідь невідомою відповіддю і припускає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері. [2]

У традиціях науки в організації науково-дослідницької діяльності учнів природно виділити такі основні етапи: постановка проблеми, вивчення теорії, присвяченій даній проблематиці, підбір методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки. [4]

Очевидно, що особливістю учнівської дослідницької роботи є невизначеність результату, що можуть дати дослідження, а також те, що це творча робота, виконана за допомогою коректної з наукового погляду методики, що має отриманий за допомогою цієї методики власний експериментальний матеріал, на підставі якого робляться аналіз і висновки про характер досліджуваного явища. [2]

Оскільки дослідницька робота учня повинна демонструвати відповідні знання й уміння в сфері конкретних досліджуваних предметів, уміння працювати з першоджерелами, здатність до систематизації і структурування отриманого матеріалу, уміння узагальнювати, робити висновки, зіставляти різні умовиводи, давати оцінку подіям і явищам, то необхідно допомогти учням опанувати цільною схемою дослідницького пошуку. Ця схема повинна містити в собі постановку проблеми (вибір теми дослідження); обґрунтування актуальності обраної теми; постановку мети і конкретних задач дослідження; визначення об’єкта і предмета дослідження, висування гіпотез; вибір методу (методики) проведення дослідження; пошук можливих варіантів розв’язання проблеми; збір матеріалу, узагальнення отриманих даних; опис процесу дослідження; обговорення результатів дослідження; формулювання висновків і оцінку отриманих результатів; підготовку звіту і його захист. На захисті учень безпосередньо в доповіді і при її обговоренні повинен показати, що він може коротко і ясно викладати свої думки, аргументовано відстоювати ідеї, вести дискусію. [2]

Щодо теми дослідження, то, вибираючи її, учень повинен керуватися декількома правилами: тема повинна бути цікава, повинна захоплювати, відповідати схильностям учня; вона повинна мати прикладну спрямованість, рішення її повинне принести реальну користь (одержання нових корисних знань, умінь, навичок, розвиток інтелекту); тема повинна бути оригінальною, містити елемент несподіванки, незвичайності, формувати здатність нестандартно дивитися на традиційні предмети і явища; тема повинна бути «здійсненною», доступними літературні джерела, обрані методи повинні відповідати можливостям учня. Оскільки початковим етапом будь-якого дослідження є обґрунтування актуальності обраної теми, то головне показати учню сутність проблемної ситуації, пояснити, для чого проводиться дослідження.

Щодо об’єктивної оцінки науково-дослідної діяльності учнів, то учитель повинен чітко й аргументовано, оцінюючи роботу, дати відповіді на наступні питання: чи актуальна робота, у якому ступені учень набув навичок добору, обробки й оформлення наукової літератури, якою була ступінь самостійності учня в період проведення дослідження й обробки його результатів; чи містить робота оригінальні наукові або цікаві для практики результати; чи отримав учень достатню теоретичну підготовку й уміння використовувати свої знання при вирішенні конкретних дослідницьких задач, які позитивні сторони і недоліки має робота?

Отже, при організації науково-дослідницької діяльності учнів варто пам’ятати, що головна задача, яка стоїть при організації такої діяльності – це розкриття творчого, інтелектуального потенціалу молодої людини. Неодмінною якістю кожної сучасної людини є здатність до набуття навичок пізнання світу за допомогою дослідження. Якщо в учня прокинулася „спрага” дослідження, якщо він, досягши визначеної вершини, пов’язаної з реальною дослідницькою роботою, зміг побачити нові обрії своїх досліджень, якщо в учня виникло прагнення рухатися далі шляхом наукових пошуків, це й означає, що головна мета організації науково-дослідної роботи вчителем досягнута.



Використана література

1. Бєліч Н.І. Залучення учнів до науково-дослідницької роботи. //http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/27192/

2. Дзундза А.І., Цапов В.О. До проблеми організації науково-дослідної діяльності учнів у сучасній школі. // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dmpd/2007_27/_27/85-88%2027_2007.pdf

3. Кузнецов В.И. Принципы активной педагогики. – Москва: ACADEMIA, 2001. – 115 с.

4. Счастная Т.Н. К вопросу о методологии научного творчества // Исследовательская работа школьников. – 2003. – № 1. – С. 52-63.